Драматизація як метод навчання англійської мови

1. Визначення поняття «драми»

Комунікативний підхід до викладання англійської мови вимагає створення реальних ситуацій людського спілкування. В умовах школи це не завжди можливо. Тут на допомогу приходить умовне мистецтво театру. Рольові ігри, розігрування діалогів, інсценівка розповідей широко застосовуються вчителями для мотивації мовленнєвої діяльності. Під керівництвом вчителів діти пишуть і грають прості п'єси за програмною тематикою. Як автентичний матеріал вони використовують матеріали газет і молодіжних журналів, п'єси сучасних письменників. Так народжуються театральні проекти.

Значення подібних проектів велике: вони охоплюють кожного учня, а не тільки «винятково обдарованих зірок» шкільного англійського театру. Важливо, щоб усі могли спробувати себе в новому жанрі, переконатися у своїх силах і відчути природне середовище для використання англійської мови. Презентація літератури й культури в оригіналі - що може бути більше захоплюючим? Особливо якщо й тема збігається з віковими інтересами.

Але перш, ніж ми будемо говорити про роль драми в навчанні іноземній мові, необхідно розкрити її загальне значення і зміст.

Драма (греч. Drama, букв. - дія) - один із трьох видів літератури (на ряду з епосом і лірикою). Драма належить одночасно театру і літературі: лишаючись  першоосновою спектаклю, вона разом з тим сприймається і у читанні. Драма сформувалася на основі еволюції театрального мистецтва: висування на перший план акторів, що з'єднують пантоміму зі словом,це сприяло виникненню драми як роду літератури. Його специфіку складають: сюжетність, тобто відтворення ходу подій; драматична напруженість дії і його розподіл на сценічні епізоди; безперервність ланцюга висловлень персонажів; відсутність оповідального початку.

Драмі властива глибока конфліктність; її першооснова - напружене і діюче переживання людьми соціально-історичних або «споконвічних», загальнолюдських протиріч. Драматизм, доступний всім видам мистецтва, закономірно домінує в драмі.

Сповнені драматизму конфлікти знаходять втілення в дії - у поведінці героїв, у їхніх вчинках. Більшість драм побудована на єдиній зовнішній дії, заснованій, як правило, на прямому протиборстві героїв. При цьому дія простежується від зав'язки до розв'язку, захоплюючи великі проміжки часу, або ж береться лише в його кульмінаційному моменті, близькому до розв'язку.

Бєлінський писав: «Дія драми повинна бути зосереджена на одному інтересі і не мати побічних інтересів... У драмі не повинно бути жодної особи, яка не була б необхідною в механізмі її ходу та розвитку» (Повн. зб. тв., т. 5, 1954, с. 53). При цьому «...рішення у виборі шляху залежить від героя драми, а не від події».

Найважливіші формальні властивості драми: суцільний ланцюг висловлювань, які виступають як акти поведінки персонажів (тобто їхніх дій), і як наслідок цього - зосередженість зображуваного на замкнутих ділянках простору й часу. Призначена для гри на сцені драма, як правило, тяжіє до умовності образів. Готовність безоглядно віддаватися пристрастям, схильність до раптових рішень, до гострих інтелектуальних реакцій і яскравому лапідарному вираженню думок і почуттів властиві героям драми більшою мірою, чим людям у реальному житті й персонажам оповідальних творів.

Основний предмет пошуків драматурга - значні і яскраві, що цілком заповнюють свідомість щиросердечні рухи, які є переважно реакціями персонажів на ситуацію даного моменту: на сказані слова, на чийсь рух і т.п. В образній системі драми незмінно домінує мовна характеристика. Однак текст драми повинен бути зорієнтованим і на видовищну виразність (міміка, жест, рух), і на проголошення монологів і діалогів, а також відповідати можливостям сценічного часу, простору й театральної техніки.

Драма як вид літератури містить у собі безліч жанрів. Протягом всієї історії драми існують трагедія і комедія; для середньовіччя характерні містерія, міракль, мораліте, шкільна драма. В 18 ст. сформувався жанр драми, що надалі став домінуючим. Поширені також мелодрами, фарси, водевілі. Ми можемо сказати, що драма - один з основних видів драматургії поряд з комедією й трагедією. Подібно до комедії, драма відтворює насамперед приватне життя людей, але її мета - не висміювання людських характерів і вдач, а зображення особистості в її драматичних відносинах із суспільством. Подібно трагедії, вона зображує героїв у процесі їхнього духовного становлення або моральної зміни, однак її характери позбавлені винятковості, властивої трагічним героям. Драма тяжіє до відтворення гострих протиріч і колізій. Разом з тим її конфлікти не настільки напружені й у принципі не виключають розв’язку.